За дослідженнями у людини виникає в середньому 1 думка в секунду.
Цікаво, що більшість думок повторюються щодня і переважно мають негативний або нейтральний відтінок – такий вже механізм мозку, який фіксує увагу на потенційних загрозах і невизначеностях.
Те, про що ми думаємо, часто впливає на те, як ми рухаємося до наших цілей.
В даній статті говоримо про наше мислення, про те, як думки впливають на наш стан, на наше відчуття впевненості, невпевненості, радості, натхнення або пригніченості і суму.
І далі, як з цього стану невпевненості, меншовартості, суму, печалі, ми починаємо діяти.
Як зазвичай працює схема запуску думки:
Думка – > Емоція/Стан – > Дія
Провальна стратегія:
«Я не зможу схуднути» -> страх, невпевненність →відкладання дій і відсутність плану → немає результатів.
Надихаюча стратегія:
« Я зроблю все можливе, аби розібратись з цим питанням» -> спокій, сміливість, впевненість
→ генерація ідей та побудова плану -> досягнення мети.
Нам очевидна перевага другого прикладу, але чому ж ми тоді схильні до того, щоб обирати 1-й варіант?
В усьому винні наші життєві сценарії.
У кожного з нас є внутрішній сценарій життя — він ніби як невидимий план реальності, який ми несвідомо написали ще в дитинстві.
Цей сценарій формувався на основі того, що ми чули, бачили і відчували, коли були маленькими: як до нас ставилися батьки, що говорили, за що хвалили чи сварили.
З роками цей сценарій починає “диктувати” нам думки.
Вони стають повторюваними і автоматичними.
Наприклад, якщо в дитинстві ти часто чув/чула: «Не висовуйся», то у дорослому віці може з’являтись думка, «Я краще помовчу, мене все одно ніхто не послухає».
Або якщо тебе порівнювали з іншими, тоді думки можуть бути про те, що ти «недостатньо хороша», «завжди гірша».
Життєвий сценарій — це корінь, а думки — це листя.
Ми щодня думаємо те, що заклалося в нашому внутрішньому фільмі про себе.
Але якщо ми помічаємо ці думки, ми можемо вийти з шаблонів сценарію, які нам не підходять, і почати писати нову історію про себе.
ВПРАВА по роботі над своїми думками зможе допомогти зрушити з місця.
Вправа: «Звідки ця думка?»
Крок 1: Злови думку.
Запиши негативну думку, яка часто виникає.
Наприклад: «Я ніколи нічого не доводжу до кінця».
Крок 2: Задай собі 3 питання.
1. Чий це голос?
(Кого це нагадує — маму, тата, вчителя, когось із дитинства?)
Наприклад: «Це звучить як голос мого тата».
2. Скільки мені було років, коли я вперше таке почув/відчув?
Мені було 7. Тато казав: «Знову не закінчив — нічого путнього з тебе не буде».
3. Яке рішення я тоді прийняв/ла?
«Я поганий, я завжди все кидаю, краще не починати»
Крок 3: Від імені дорослого Я-звернення.
Тепер звернись до себе з позиції сьогоднішнього дорослого.
Напиши нову, підтримуючу думку.
Прочитай її вголос або напиши на стікері, в нотатках, постав як нагадування на день.
«Я доросла людина і я маю право йти своїм темпом.
Я вже багато чого завершив/ла і я можу це зробити знову.»
Коли «стара» думка повертається, повторюй цю вправу.
І помітиш, як нове рішення, що ти прийняв повертає тебе до мотиваційної стратегії досягнення цілей «Думка ~> Емоція/Стан ~> Дія», яка вестиме вас до результату.