Іноді ми можемо уникати відповідальності за своє життя.
Це може проявлятися у кар'єрі, стосунках, особистому розвитку.
Ми уникаємо відповідальності, бо відповідальність - це про дорослішання, це означає що лише ми відповідальні за результат, за способи його досягнення та за всі помилки на шляху.
А це дуже страшно. Куди простіше нічого не робити чи звинувачувати обставини.
А ще відповідальність - це про свободу вибору, що теж лякає.
У той час як відсутність вибору - це й відсутність відповідальності за нього.
Загалом існує 7 способів уникнення відповідальності і пропоную подивитися як це може проявлятися у кар'єрі.
Заперечення
Проявляється через заперечення очевидних фактів: ігнорування фідбеку від менеджера чи результатів щорічної оцінки, заперечення потреби у розвитку чи покращенню певних навичок.
Приклад: “Зі мною (з моїми навичками, з моїм резюме) все добре, це ринок (компанії, рекрутери) погані.”
Виправдання
Проявляється у постійному пошуку обставин, що змусили так діяти (або нічого не робити), представлення себе жертвою обставин: постійне недотримання дедлайнів через зовнішні обставини, невиконання задач через проблеми з інтернетом, відмова від пошуку нової роботи поки триває війна.
Приклад: “Мені не подобається робота, але зараз поганий час, щоб звільнятися”, “Я не можу змінювати роботу поки триває війна”, “У мене зараз немає сил і часу, щоб шукати нову роботу.”
Перекладання провини
Проявляється у відмові визнавати свої помилки та пошуку винних серед інших: звинувачення інших членів команди у невдачі на проєкті чи пропущених дедлайнах, коли у відмові за погано виконане тестове завдання звинувачується людина, що його перевіряла чи надавала відповідь.
Приклад: “Я б отримав підвищення якби у мене був нормальний менеджер!”. “Це вони винні, я тут ні до чого.”
Раціоналізація
Проявляється у створенні складних причинно-наслідкових зв'язків та пошуку логічних пояснень для виправдання своїх дій: виправдовування відсутності професійного розвитку складними обставинами, коли на уникання пошуку роботи людина придумує складні пояснення.
Приклад: “Можливо через кілька років я піду в декрет і тому мені краще лишатися у цій компанії”. “Ми втратили клієнта, але це на краще, ми зможемо краще зосередитись на інших.”
Мінімізація
Проявляється у нормалізації неприйнятної поведінки та применшенні значення своїх дій: знецінення важливості професійного розвитку, нормалізація незадоволення кар'єрою.
Приклади: “А робота не повинна подобатись! Нічого, скоро звикнеш.”, “Який сенс вчити щось нове якщо ChatGPT через пару років забере мою роботу”.
Відтермінування (прокрастинація)
Проявляється у постійному відкладанні розв'язання проблеми та униканні конкретних дедлайнів: відкладання важливих кар'єрних рішень (сертифікації, зміни роботи, підвищення кваліфікації) чи розвитку навичок.
Приклад: “Я оновлю своє резюме пізніше”, “Спочатку я покращу свою англійську, а потім буду змінювати роботу.”
Віктимізація
Проявляється у використанні своєї поганої вдачі як виправдання чи прийняття ролі жертви обставин: відчуття безсилля стосовно своєї кар'єри.
Приклад: “Компанії, у які я подаюся, завжди мені відмовляють”, “Мені ніколи не щастить з колективом.”
Якщо ви впізнали себе в деяких ситуаціях та хочете нарешті повернути собі відповідальність, то перший крок - це розуміння способів, якими ви її уникаєте.
Дайте собі відповіді на запитання:
- А яку історію ви собі розповідаєте стосовно кар'єри?
- Де саме ви уникаєте прийняття рішень? Чи прослідковуються ситуації, де ви найчастіше уникаєте відповідальності?
- А як би виглядало прийняття відповідальності?
- А яку вигоду ви отримаєте якщо візьмете на себе відповідальність?
Детальний аналіз ситуацій, пошук способів, якими ви можете почати діяти, та фокус на вигоді, яку ви отримаєте, допоможуть поступово змінити поведінку.
Прийняття відповідальності – це не про звинувачення себе, а про свободу вибору та можливість змінювати своє життя.
Автор статті: Наталія Волошина, коуч-інтерн курсу LIFE Coaching School.
https://www.facebook.com/profile.php?id=100002414431516