Драматичний трикутник Карпмана менш відомий, ніж Бермудський, але не менш небезпечний.
Троє людей. Три ролі:
Жертва.
Переслідувач.
Рятівник.
В чому його драматичність?
В тому, що люди заміняють грою реальні стосунки, діють не конструктивно і не усвідомлено, переслідують чужі цілі і задовольняють власні потреби в спотворений спосіб.
Як вони грають в цю гру?
Починає гру завжди Жертва. Саме вона втягує в деструктивні стосунки Переслідувача і шукає захисту у Рятівника.
Життя для жертви – це страждання. Їй образливо, що інші до неї несправедливі, їй страшно, заздрісно. Для того щоб змінити мислення їй не вистачає ні сил, ні бажання, ні часу. Вона інертна, пасивна, не приймає рішень і не вирішує проблем.
Переслідувач.
Для нього життя – боротьба. Він напружений, завжди в стані готовності до нападу, роздратований і злий, наляканий. Він пам’ятає про минулі поразки і очікує нових. Щоб виправдати свій девіз «кращий захист – це напад», він контролює і критикує Жертву, провокує її, безрезультатно намагаючись поповнити таким чином власний запас енергії. За своєю суттю Переслідувач такий самий слабкий, як і Жертва.
Рятівник.
Співчуває Жертві і злиться на Переслідувача.
Він вважає себе вищим за інших, провідником важливої місії.
Насправді про допомогу його ніхто не просить, а тому його порятунок – це ілюзія.
Ця роль другорядна і вигідна Рятівнику для власного самоствердження.
Така драма може тривати роками, а люди навіть не усвідомлюють що це всього лиш гра, яку можна завершити. Такий стан речей вигідний всім гравцям і всі залежні в цих стосунках.
Люди міняються ролями в цій грі, вчорашня Жертва сьогодні стає Переслідувачем, Рятівник вдає з себе Жертву або нападає.
Дружина проклинає чоловіка-алкоголіка, а вже на наступний день готує йому пиво, щоб похмелився.
Чоловік б’є дружину, а вона плаче у подруги на плечі «не можу піти, він без мене пропаде».
Все заплутується тим більше, чим довше триває гра.
Гра в трикутник дуже виснажлива і дисфункціональна за своєю суттю. А найбільша небезпека її в тому, що чесно зізнатись собі в наявності такої гри у власному житті дуже складно. От ми і граємо все життя по-серйозному, самовіддано і натхненно.
Чому люди грають в трикутник?
Причини можуть бути різні (захист від реальності, наслідування моделі батьківської поведінки), але основна причина – небажання брати на себе відповідальність, жити усвідомлено і чесно, приймати рішення, діяти самостійно. Всередині гри створюється ілюзія реального життя.
Є і менш драматичні по інтенсивності різновиди цієї гри, але механізм завжди однаковий.
Наприклад людина, яка все не може визначитись чого насправді хоче і почувається нещасною (Жертва), її друг-Рятівник, який шукає для Жертви можливості стати щасливішою (наприклад, задіює власні зв’язки щоб влаштувати Жертву на хорошу роботу).
Жертва за якийсь час обов’язково повернеться у страждальну позицію, звільниться з роботи під приводом «далеко від дому». Рятівника звісно роздратує така позиція і він перетвориться на Переслідувача-звинувачувача.
Чи є вихід із трикутника?
Як і в більшості складних, незрозумілих ситуацій вихід один – звернути погляд із зовні, з інших, всередину себе. Взяти відповідальність на себе, запитати «чи подобається мені такий стан речей? Як я можу його змінити?»
Повірте, варіантів вплинути на ситуацію є більше, ніж ви можете уявити! Якщо бути чесним і сміливим то ви неодмінно побачите їх.
Жертві:
– Перестати жалітись. Зовсім.
Складно? Використайте техніку «фіолетовий браслет»
– Замість нарікати, знайти можливості покращити своє життя.
– Запам’ятати: ніхто нічого вам не винен. Навіть якщо обіцяв. Обставини і бажання змінюються. Вчіться розраховувати на себе.
– Все, що ви робите – це ваш власний вибір. І ви завжди його можете змінити.
– Забудьте про те, що повинні відповідати чиїмось очікуванням. Займіться собою.
Переслідувачу:
– Перестаньте звинувачувати інших людей і обставини у ваших проблемах.
– Ніхто не повинен відповідати вашим уявленням про те, що правильно, а що ні. Якщо вам щось не подобається – не майте з цим справи.
– Вчіться вирішувати непорозуміння мирним шляхом.
– Не самостверджуйтесь за рахунок тих, хто слабший за вас. Ви можете бути сильним, але не агресивним.
Рятівнику:
– Якщо у вас не просять поради або допомоги, мовчіть.
– Якщо у вас просять допомоги, запитайте: що ти сам готовий зробити або вже зробив для власного порятунку?
– Ви не знаєте як краще для інших і не в праві нав’язувати свої уявлення про життя.
– Не чекайте подяки або похвали за те, що робите для інших. Якщо ваші дії йдуть від чистого серця, то подяка вам не потрібна.
Якщо станеться диво і гравці деструктивного трикутника змінять фокус уваги на свій внутрішній світ, а не на ігри з іншими, то «Драматичний трикутник» зміниться на «Трикутник переможця».
Ролі в цій грі можуть стати такими:
Жертва може стати творцем.
Вона буде направляти енергію в творчість, міняти своє життя і життя інших людей на краще.
Переслідувач перетвориться на спостерігача і буде розуміти потреби і емоції інших людей, допомагати тому, кому це справді потрібно, просувати нові ідеї та будувати нові проекти.
Рятівник стане стратегом.
Він зможе допомагати втілювати конструктивні ідеї жертви і переслідувача, надавати щиру підтримку тим, кому вона справді потрібна і лише за їх згоди.
Змінити ролі, вийти з трикутника, взяти відповідальність за своє життя можливо навіть без професійної допомоги. Для цього достатньо змістити фокус уваги з «вони» на «я», з «така доля» на «я хочу зробити по-іншому».
Спробуйте!