Коли в нашому житті з’являються діти, то ми знайомимось та вчимося жити з дитячими кризами.
Але дуже мало хто знає і вивчає поняття вікових криз у дорослої людини.
Тож давайте розглянемо основні вікові кризи в житті дорослої людини:
1. Криза двадцятирічного віку або сепарації.
Зазвичай виникає у віці від 20 до 30 років та характеризується тим, що молоді люди стикаються з новими викликами у житті, але при цьому у них недостатньо досвіду для їх вирішення.
У цей період проходить сепарація від батьків, з’являється прагнення до незалежності, як фінансової, емоційної, так і побутової.
У цей час проходить вибір роботи, стилю життя, партнера та пошук цінностей.
Молода людина може мати багато розгубленості та невизначеності, відбувається становлення впевненості у своїх силах та самостійності.
Як проживати кризу для успішного дорослого життя?
Усвідомити, що проблеми – це частина зростання.
Вони допомагають адаптуватися та розвинути впевненість.
Не потрібно думати, що з вами щось не так, це природній процес дорослішання. Не бійтесь робити помилки, змінювати думку.
Важливо подумати про те, які у вас цінності (можна звернутись за списком цінностей до Стіва Павліна), а не спиратись на ті, що у батьків / друзів, або соцмереж.
Піклуйтесь про психічне та фізичне здоров’я. Вчіться практикувати усвідомленість.
2. Криза тридцятиліття або «криза Христа».
Виникає через, приблизно, 10 років самостійного життя у період від 28 до 35 років.
В цей час багато хто з людей починає замислюватись над питаннями «Хто я?», «Чи я там, де маю бути?», «Що для мене цінно?», «Куди мені рухатись далі?».
Цей період характеризується переосмисленням цінностей, цілей та загалом підходу до життя.
Може виникати тиск соціальних норм щодо очікувань ідеальної сім’ї, стабільної роботи та житла.
Дуже часто у людей виникає тривожність та апатія, через страх втратити час чи зробити «неправильний» вибір.
На те, як буде проходити цей етап впливають зміни у гормональному фоні, зміна пріоритетів та найголовніше - це зіткнення з реальністю.
Те, що було важливо у 20 років – може вже не надихати.
У багатьох людей приходить розуміння, що не всі юнацькі мрії реалізуються.
Як проживати цю кризу – навчитись саморефлексії (можна користуватись різними моделями з коучингу), дозволяючи собі зробити життя більш наповненим та осмисленим.
Переглянути свої пріоритети та життєві цінності.
Не думати, що це поразка, адже будь яка криза – це точка росту і трансформації.
Не забувайте про психічне та фізичне здоров’я, додайте медитації чи хоча б час на одинці з собою під час прогулянок, у ванній чи на природі.
3. Криза середнього віку – проявляється десь у період від 35 до 45 років.
Відрізняється тим, що люди починають глибоко занурюватись у перегляд своїх життєвих досягнень, шукають нові сенси, оцінюють кар’єру та стосунки.
В цей же період можуть змінюватись життєві ролі (стають батьками, дідусями, помирають батьки), а з цим підвищується вразливість та тривожність.
Людина може почати ставити собі питання: «Що далі?», «Чи моє життя має сенс?».
Відбуваються зміни в тілі, можлива швидша втома, зниження лібідо.
У багатьох може з’явитись відчуття втрати молодості та страх старіння.
Як проживати цю кризу – визнавати свої почуття, говорити зі своїми близькими/рідними або психологами/коучами чи іншими професіоналами про все, що тривожить чи лякає.
Важливо, щоб цей етап став можливістю для пошуку нових сенсів та переоцінки цінностей, якщо це потрібно. Запишіть, що вас надихає, а що виснажує.
Піклуйтесь про себе з любов’ю, уникайте ізоляції, шукайте нові знайомства та змінюйте середовище, щоб розширювати горизонти.
Пробуйте нове і згадуйте про те, що вас надихало, коли ви вчились у школі, а що надихало, коли вчились у інституті і тд.
4. Екзистенційна криза або синдром «спустілого гнізда».
Проявляється десь у період 50 – 55 років, де людина починає аналізувати, чого досягла у житті: кар’єрі, сім’ї, особистісному розвитку.
Діти виросли, змінились життєві ролі, проходить етап гормональних змін.
Найчастіші питання, які задають собі: «Про кого тепер турбуватися? А де тут Я?», «Про що були мої мрії? А як це зараз реалізувати?», «А чи є у мене ще потенціал? А можна його якось реалізувати ще?», «Як передати свій досвід?».
Як проживати цю кризу - найголовніше це прийняти, що життя і далі триває, а зміни – це природній процес. І це не кінець, а трансформація.
Згадати про те, що давно відкладалось і зайнятись цим. Наприклад, давно забуте хобі, подорожі чи навіть екскурсія по своєму ж місту.
Обов’язково включити більше піклування про своє фізичне та психічне здоров’я.
Подумати над питанням: «Що я можу дати світу зараз?», замість того, щоб страждати від того, що життя пройшло.
І нехай ця цитата від Карла Юнга буде для вас натхненням: «Після 50 життя не закінчується – воно починається з глибини».
5. Криза втрати сенсів або криза переходу до старості – це період після 55 років, і він не стільки про вікові зміни, як про глибоке переосмислення себе зараз, свого минулого та майбутнього.
Така криза може бути дуже болісною, але це може повернути у повну трансформацію.
Можна виділити такі ознаки цієї кризи: відчуття завершеності життя, як такого – в сфері кар’єри, активного батьківства та соціальних ролей. Людина робить переоцінку життєвих досягнень із тим, що було зроблено, а що – ні.
Приходить усвідомлення смертності, та страх втрати «значимості» з питанням: «А чи я ще потрібен комусь?».
Для багатьох проявляється у період виходу на пенсію, а з ним зміною/втратою кола спілкування. На фізичному рівні відбувається зниження енергії, та можуть поглибитись проблеми зі здоров’ям.
Як проживати цю кризу – зрозуміти, що тепер у вас нова ідентичність і вона така.
Якщо ваша роль змінилась, то ви не «колишній найманий працівник», а «наставник/мандрівник/творець».
Пошукати нові сенси у щоденних нових цілях, спробувати себе у новій ролі – наприклад у менторстві.
Обов’язково продовжувати піклуватись про своє фізичне та психічне здоров’я – регулярно обстежуватись, рухатись, звернути увагу на харчування, спілкування з іншим колом або, наприклад, у новій соціальній мережі.
А щоб мозок і далі активно працював – спробуйте освоїти нові навички, пройти онлайн-курси за новими напрямками.
Вікові кризи – це індивідуальний процес, і кожен проживає цей час по-різному.
Те, як проходить один етап кризи, вливає на те, як пройде наступний.
Період кризи характеризується кардинальними змінами в психічному, емоційному та соціальному розвитку, та від людини вимагається гнучкість, вміння адаптуватись та бажання знаходити нові шляхи для задоволення своїх потреб та досягнення цілей.
А якщо на цьому шляху вам буде потрібна підтримка – звертайтесь до коуча.