В кожній родині є теми – камені спотикання, які спочатку незручно обговорювати, а потім через них наступають сімейні кризи. Найпринциповішими речами, які партнерам не можна замовчувати, є фінанси, рутина (домашні обов’язки), інтим, виховання дітей та цінності (для когось це родина, для когось – друзі, для когось – робота).
Єдиний спосіб отримати бажане, задовольнити свої потреби, зробити себе щасливим і при цьому виправдати очікування партнера – це домовлятись. Але не просто говорити, бо коли ти говориш, тебе можуть не почути.
Домовлятися шляхом переговорів.
«Життя – це серія постійних переговорів.
Ми домовляємося про ціну на вживане авто, про заробітну плату чи про те, хто виконуватиме хатні справи в родині.
Фактично, це єдиний прийнятний спосіб добитися чогось від іншої людини», – написав Кріс Восс у книзі «Ніколи не йдіть на компроміс».
Техніка переговорів в родині «Ефективний діалог».
Переговори — це усього лише результативне спілкування. Це не маніпуляції, не ультиматуми й не шантаж. Це розмова рівного з рівним, дорослого з дорослим, чесного з чесним, відкритого з відкритим. Якщо хтось починає переговори з, так би мовити, дулею в кишені, то це не про переговори, це про інше. Конструктиву не буде.
Якщо хтось вступає у переговори з домінантної позиції, конструктиву також не буде. Я завжди кажу: заходьте в переговори так, ніби ви зараз голі одне перед одним. Ніби у вас за плечима немає нічого — ні статків, ні переконань, ні навіть одягу. Коли начебто є незримий сором від того, що ваш партнер оголений і ви також оголені стоїте перед ним.
І вам ніяково через те, що і ви й ваш партнер оголені. І він, і ви – незахищені, і він, і ви – відкриті, і він і ви колись захочете зрештою одягтися, щоб обом стало комфортно. Тобто хороший результат переговорів – це коли ви обидва стаєте більш захищеними.
Перший етап: «Що болить»
Цей етап відбувається у вас в голові, і в ньому партнер не залучений.
По- перше, ви маєте чітко розуміти предмет обговорення: що вас не влаштовує, чому не влаштовує, коли це перестало влаштовувати і яке рішення ви маєте? Яке рішення вас задовольнило б? Яке рішення вас категорично не задовольняє?
При цьому ще до перемовин ви повинні подивитись з позиції свого партнера, що означає для нього зміна ваших попередніх домовленостей.
Якими його очікування щодо вас були раніше і як вони тепер зміняться, як це може вплинути на партнера й на ваші стосунки?
Тобто ви повинні не лише чітко побачити свою позицію в переговорах, але й заздалегідь оцінити її з погляду партнера. Це не буде кінцева точка, це не буде результат, це буде лише гіпотетичне уявлення реакції іншого.
При цьому важливо пам’ятати, що це лише ваші очікування, ваше передбачення, діалог у вашій голові, але насправді він може не мати нічого спільного з реальністю.
Поставити себе на місце партнера потрібно лише для того, щоб не вдаватися у переговорах до маніпуляцій, ультиматумів, шантажу і перетягування каната. Це потрібно для того, щоб увійти в переговори нарівних дружніх позиціях, з розумінням, що іншу сторону також може щось не влаштовувати в цьому питанні, і, власне, це все й треба проговорити.
Другий – основний етап - переговорів: «Озвучуємо та проговорюємо біль»
Якщо ініціатором переговорів були ви, то ви й починаєте обговорювати ситуацію та те, що і як ви хотіли б змінити. Тобтоґ формулюєте проблему і пропонуєте ваше бачення її розв’язання.
Увага: наголосіть на тому, що це лише ваше бачення, яке ви озвучили, а не результат переговорів.
Далі ви запрошуєте партнера проговорити ту ж саму ситуацію та озвучити власне бачення виходу з неї.
Тобто тепер ви розумієте, як одна й та сама проблема виглядає з двох боків.
Найтиповіший варіант — коли бачення двох людей буде настільки несхожим, немовби йдеться про дві різні ситуації. І це нормально, бо дійсно ми можемо одну й ту саму ситуацію бачити по-різному. Але тут потрібно відокремлювати емоції, а також ставити багато уточнювальних запитань.
Для того, щоб рухатися далі, ви повинні зробити все, щоб побачити ситуацію однаково, і уточнення допоможуть у цьому. Інколи просто того, що ви через низку питань - уточнень побачили ситуацію однаково, може бути цілком достатньо для того, щоб досягти спільного рішення, яке задовольнить обох.
Третій етап: «Без болю»
На цьому етапі ми ще раз проговорюємо свій варіант розв’язання проблеми й просимо партнера озвучити його бачення. Спокійно, без емоцій (бо ж ми знаємо, що найкращі рішення ухвалюються саме без емоцій), по-дорослому, вислухавши всі заперечення та уточнення.
Якщо результату, якого прагнуть обоє, не вдається досягти, ще раз повертаємося до уточнень і проговорення моментів, які в цьому заважають.
Ми уточнюємо і говоримо, доки не буде результату, а не розходимось по кімнатах, повертаючися кожен на своїй позиції. Це той етап, який потребує логічного завершення.
Можливо, пошуки консенсусу вимагатимуть часу, зусиль і пауз для роздумів, але ви не повинні припиняти пошуки виходу із ситуації, доки не знайдете його.
Це можуть бути фрази, якими ви перекидатиметеся під час виконання домашніх справ, немовби перевіряючи свої теорії: «А може, зробити ось так у нашому питанні?» або «А тобі б зайшло, якби ми зробили так?» , або «А як ти ставишся до...?» На цьому етапі ви поступово намацуєте те, що влаштувало б і вас, і партнера.
Ви щиро прагнете покращити не лише власні позиції, а й задовольнити очікування партнера, тобто виявляєте щиру повагу та турботу до нього.
В результаті ви зможете повернутися до переговорів з уже уточненими позиціями та досягти консенсусу, який був неочевидним на початку перемовин, — доки ви спільними зусиллями не відшукали його.
Але допоки ви не навчитеся домовлятися з найближчою людиною, давня китайська приказка: «Спати в одному ліжку й бачити різні сни» буде про вас.
Вона — про подружнє життя, якому бракує спілкування.
Автор: Людмила Євсєєнко, Коуч ECF з досягнення успіху.