12 років у вигоранні. Як я втратив себе і знайшов енергію, яка змінює життя.
Я просто існував
12 років я жив без мотивації.
Я не хотів будувати бізнес, заробляти, навіть жити тим життям, яке сам для себе створив.
Я просто плив за течією, перекриваючи внутрішню порожнечу новими справами, війною, проблемами.
І тільки наприкінці 2024 року я зрозумів, що всі ці роки я був у вигоранні, але навіть цього не усвідомлював.
Ця історія про те, як я пройшов через 12 років внутрішнього холоду, щоб знайти те, що по-справжньому дає мені енергію зараз.
Як усе почалося
Кінець 2010 року, мені 24, і після семи років роботи менеджером у сфері будівництва басейнів я вирішую вийти з найму та запустити власний бізнес.
У 2011 році я відкриваю ФОП і починаю створювати басейни, лазні, хамами та SPA-центри. Це не просто робота — це справа, яка мене запалює.
Клієнти — люди різних статусів, від письменників до міністрів.
Кожен проєкт — це здійснення чиєїсь мрії, і я кайфую від того, що створюю для них щось особливе.
Робота приносить мені енергію, і я майже не відчуваю втоми.
Через кілька років я розширюю бізнес, беру в команду партнера з водопостачання та сантехніки, а потім ще одну партнерку з будівельних робіт. Ми зростаємо, усе йде ідеально… поки не трапляється фатальна помилка.
Коли все зламалося
2012 рік. Один із наших великих об’єктів — 12-поверховий житловий комплекс.
Мій партнер, відповідальний за водопостачання, провалює терміни. Прострочення — понад два місяці. Штрафи, пеня і повний бан на участь у майбутніх тендерах.
Щоб врятувати ситуацію, я перекидаю всі сили на цей об’єкт, але через це починають горіти строки ще на восьми інших будівництвах. Моя бездоганна репутація летить у прірву.
Замовники більше не хочуть мати з нами справу, а генеральні підрядники, яких ми підставили перед інвесторами, закривають перед нами всі двері.
Всі об’єкти ми таки завершили, але я вже не міг повернути відчуття, що я роблю улюблену справу.
Я був виснажений, розбитий і відчував лише одне — не хочу більше цим займатися.
Втеча від себе
До кінця 2012 року я працював майже без вихідних, з 6:30 ранку до першої ночі, гасячи пожежі. Коли все закінчилося, я просто не міг змусити себе продовжувати.
На початку 2013 року я приймаю радикальне рішення: беру річну відпустку, змінюю телефон і їду за 1500 км від дому — з Сімферополя до Львова.
А потім Крим анексували.
Я зрозумів, що не зможу повернутися назад. Я опинився в стані вигнанця, людини без дому, без справи, без сенсу.
Щоб хоч якось відволіктись, я починаю занурюватись у новий бізнес. Але тільки згодом я зрозумію: я не будував нове, я просто тікав від старого.
12 років вигорання, якого я не помічав
Бізнес приносив гроші, але не приносив радості.
Я займався справами, які не давали мені енергії.
А потім прийшов ще більший удар — 24 лютого 2022 року. І на цьому фоні моє вигорання знову відійшло на другий план.
Я просто існував. Без пристрасті, без драйву, без натхнення.
Але наприкінці 2024 року щось змінилося.
Як я знайшов вихід
Я почав шукати відповіді всередині себе.
Я розкладав себе за концепцією ікігай:
- Що я знаю і вмію?
- Що приносить мені енергію?
- У чому моя користь для людей?
Я порівнював свої старі і нові бізнеси і зрозумів ключову різницю:
- Раніше моя робота давала мені енергію, навіть якщо була важкою.
- Раніше я допомагав клієнтам здійснювати їхні мрії.
- Раніше я працював з людьми, з якими мені було комфортно, які надихали.
Цього всього не було в моїх останніх 12 роках.
Тоді я вирішив кардинально змінити своє життя.
Як я зрозумів, що хочу бути коучем
Я почав вивчати себе глибше. Звертався до нумерологів, тарологів, астрологів, психологів.
Навіть пройшов перший ступінь гештальт-психології, але зрозумів, що це не моє.
А потім я випадково потрапив у бізнес-коучинг.
І тоді в мені спалахнуло.
Я відчув енергію, яку не відчував уже десятки років.
Мені було цікаво, я хотів заглиблюватися, розбиратися, допомагати людям шукати їхній справжній шлях — так само, як я шукав свій.
Коучинг об’єднав усе, що я любив:
- Роботу з людьми
- Наставництво та допомогу іншим
- Реальну зміну життя клієнтів
Це був мій новий шлях.
Що далі?
Зараз я на стадії особистого ребрендингу — переходу у сферу бізнес-коучингу.
Я знаю, що є багато людей не тільки підприємців, які прямо зараз вигорають, але не розуміють цього.
Вони, як і я колись, просто займаються тим, що “треба”, замість того, що приносить їм енергію.
Але сьогодні ситуація ще складніша.
Війна змінила все.
Хтось виїхав з України і змушений займатися не своєю справою, просто щоб вижити.
Хтось залишився і зіткнувся з новими викликами: нестача кадрів, постійний стрес, ракетні загрози, блекаути.
Бізнес працює в умовах, коли продуктивність падає не через помилки, а через те, що люди змушені ховатися в укриттях.
Ми всі живемо в нестабільності.
Але вигорання тут особливо небезпечне. Бо зараз Україні потрібні сильні підприємці, які не просто тримають бізнес, а горять своєю справою, адаптуються і знаходять енергію навіть у темні часи.
Я хочу допомагати таким людям — тим, хто втратив запал, але хоче повернути його.
Щоб вони не втрачали 12 років, як втратив я.
Бо війна рано чи пізно закінчиться. А питання “чи займаюсь я тим, що дає мені енергію?” залишиться назавжди.
Автор: Станіслав Дрогальцев, коуч-інтерн "Школи бізнес-коучингу" №35